Ситуації, описані у цій статті є характерними для акціонерних товариств в Україні. Так, перша з них базована на реальній судовій справі, що знайшла своє вирішення у Вищому господарському суді України, друга – у одному з обласних господарських судів. У випадку, якщо на вашому підприємстві схожа ситуація, краще виправіть її, не чекаючи конфліктів. У будь-якому випадку доручіть цю справу фахівцям.

Ситуація 1. Формування колективного виконавчого органу

Для людей, які тільки приходять у бізнес, часто слово означає дуже багато і перевіряти закріплені домовленості на можливість їх порушення зовсім не обов’язково. Так було і цього разу. Після серії переговорів між учасниками ВАТ було досягнуто домовленості спільно провадити діяльність та здійснити інвестиції у розвиток підприємства. Один з учасників зголосився стати директором ВАТ та запропонував партнерам підписати підготовлені ним установчі документи. Статут містив класичну для багатьох підприємств структуру органів управління: загальні збори, до компетенції яких було віднесено повноваження, визначені законом як такі, що належать до їх виключної компетенції, спостережна рада з номінальними функціями та правління, до компетенції якого було віднесено більшість повноважень щодо здійснення керівництва товариством. Зовнішня колегіальність правління нівелювалась положенням статуту про те, що усіх членів правління призначав голова правління самостійно.

Після здійснення інвестицій акціонерами, рішенням правління усі ліквідні активи було передано до статутних фондів новостворених ТОВ “А” та ТОВ “Б” на невигідних для ВАТ умовах. Ось тоді, шукаючи хоч якогось захисту своїх інтересів, обмануті акціонери ВАТ і звернулись до внутрішніх документів. Благо для них, законодавець залишив у законодавстві досить можливостей створити  проблему з будь-чого.

Згідно зі ст. 41 Закону “Про господарські товариства”, до компетенції загальних зборів належить обрання та відкликання членів виконавчого органу. Цією ж статтею визначено, що повноваження, які не належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, можуть бути передані іншим органам товариства. Окремо розглянемо питання можливості делегування у статуті товариства повноважень щодо обрання членів виконавчого органу голові правління.

Для початку варто визначити, чи може голова правління вважатись “органом товариства” і чи є поняття “орган товариства” та “орган управління товариства” в розумінні Закону “Про господарські товариства” ідентичними за змістом. З одного боку, згідно з теорією права, голову правління, який наділений певними повноваженнями щодо управління справами товариства, можна вважати незалежним одноособовим органом товариства. З другого, – ст. 47 Закону “Про господарські товариства” визначено, що виконавчим органом акціонерного товариства є правління або інший орган, передбачений статутом, однак у будь-якому випадку це може бути лише один орган. Згідно зі ст. 23 Закону “Про господарські товариства”, голова та члени виконавчого органу товариства визнаються посадовими особами органів управління. У даній справі судом проведено знак рівності між поняттями “орган товариства” та “орган управління товариства” і, таким чином, вирішено питання можливості голови правління виступати суб’єктом делегування повноважень загальними зборами товариства.

Проаналізувавши норми законодавства та положень статуту ВАТ, суд визнав, що правління, як колективний виконавчий орган, повинно обиратися всіма акціонерами ВАТ, а не одним головою правління, який хоч і є посадовою особою ВАТ, але не є органом управління.

Таким чином, визначено, що:

- повноваження щодо обрання членів виконавчого органу можуть бути делеговані лише іншому органу товариства (наприклад, спостережній раді);

- голова правління не є органом товариства, а значить йому не можуть делегуватись повноваження, віднесені до компетенції загальних зборів.

Крім того, згідно з постановою суду, призначення, а не обрання членів правління,  є порушенням порядку формування виконавчого органу акціонерного товариства, який передбачено ст. 41 Закону України “Про господарські товариства”. Це призвело до того, що існуюче правління не можна визнати повноважним приймати будь-які рішення, обов’язкові для виконання, в тому числі і щодо розпорядження майном, а раніше прийняті правлінням рішення повинні бути визнані недійсними як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Суд постановив:

- визнати недійсними відповідні положення статуту ВАТ у частині повноважень голови правління призначати наказом членів правління та повноважень правління розпоряджатись всім майном з моменту прийняття статуту ВАТ;

- визнати недійсними рішення правління про участь ВАТ в якості засновника ТОВ “А” та ТОВ “Б”.

Перспективне законодавство

Згідно зі ст. 159 нового Цивільного кодексу України, утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. Таке положення кодексу до цього часу зазнає критики, оскільки загальновизнаною кращою практикою корпоративного управління є обрання та відкликання членів виконавчого органу спостережною радою – органом, який здійснює загальне керівництво справами товариства та представляє інтереси акціонерів. Незважаючи на це, у випадку якщо до кодексу не буде внесено змін найближчим часом, саме таким порядком необхідно буде керуватись з 1 січня 2004 року.

Ситуація 2. Формування спостережної ради

Згідно з неофіційними даними, як наслідок приватизації близько 40% акціонерних товариств в Україні контролюються їх менеджментом. Незважаючи на зміну організаційно-правової форми підприємства, зумовлену зміною форми власності, директорат, який іноді називають “новою буржуазією”, часто продовжує здійснювати контроль над усіма управлінськими процесами в товаристві, що у переважній кількості випадків негативно впливає на їх ефективність. Все це  закріплюється у внутрішніх документах товариства, для чого використовується “простота” законодавства та відсутність єдиної позиції не лише судів, а й безпосередніх учасників корпоративних відносин.

Так, згідно з діючим Законом “Про господарські товариства”, до виключної компетенції загальних зборів, визначеної ст. 41, не віднесено обрання та відкликання членів спостережної ради. Сформульовані таким чином вимоги щодо компетенції органів товариства тривалий час давали підстави стверджувати про можливість обрання членів спостережної ради іншими, крім загальних зборів, органами управління (виконавчим органом, ревізійною комісією тощо) за умови делегування їм такого повноваження. Правомірність такого делегування, яке з першого погляду відповідає нормам чинного законодавства, часто стає предметом вирішення у суді.

Так, до компетенції виконавчого органу ВАТ “А” статутом товариства було віднесено повноваження щодо обрання та відкликання членів спостережної ради. Внаслідок прийняття одного з рішень спостережною радою, акціонером ВАТ було подано позов до суду про визнання рішення недійсним, однією з підстав якого було порушення законодавства при формуванні спостережної ради.

Суд задовольнив позов, зазначивши у рішенні наступне. Згідно зі ст. 46 Закону “Про господарські товариства”, спостережна рада представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням загальних зборів, регулює і контролює діяльність правління. Згідно зі ст. 47 Закону, правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організовує виконання своїх рішень. Передбачений статутом порядок обрання та відкликання членів спостережної ради правлінням не відповідає ч. 4 ст. 46 та ч. 4 ст. 47 Закону та обмежує права спостережної ради товариства.

Можливість виникнення питання, до компетенції якого органу відноситься обрання членів спостережної ради, та, як варіант, віднесення цих повноважень до компетенції виконавчого органу є ще однією “національною особливістю” ведення бізнесу в Україні. Очевидно, що при розробці Закону “Про господарські товариства” для розробників відповідь на це питання здавалась очевидною. Практика показує, що досі величезна кількість спостережних рад діють у “ручному режимі”, повністю залежачи від менеджменту, який їх призначає, платить заробітну плату та застосовує дисциплінарні стягнення за порушення правил трудового розпорядку. Забезпечення незалежності членів спостережної ради є ще одним надзвичайно важливим питанням їх діяльності. 

Перспективне законодавство та Принципи корпоративного управління України

Згідно зі ст. 159 нового Цивільного кодексу України, обрання членів Наглядової ради товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів. Положення про обрання та відкликання членів спостережної ради виключно на загальних зборах закладено у проекті Принципів корпоративного управління України, винесеному на обговорення. Крім цього, у проекті Принципів на рівні рекомендацій передбачено, що правовідносини між товариством та членами спостережної ради повинні базуватись на положеннях укладених між ними цивільно-правових угод. Положення цивільно-правових угод, що визначають взаємні права та обов’язки, порядок оплати, систему заохочень, відповідальність сторін, порядок та наслідки припинення правовідносин повинні бути завчасно повідомленні усім кандидатам у члени спостережної ради.
Зважаючи на недосконалість норм законодавства, що регулює акціонерні відносини, автор припускає, що аналогічні справи могли вирішуватись іншим чином, а аргументація, наведена у даній статті, абсолютно не спрямована на доведення неправильності рішень по таких справах. Кожен повинен займатись своєю роботою, для скасування рішень судів на підставі їх невідповідності діючому законодавству передбачені спеціальні процедури. У даному випадку ще раз проілюстровано недоліки законодавства, що регулює акціонерні відносини та можливості їх впливу на нормальну діяльність товариства. У разі накладення двох наведених у цій статті прикладів (формування колективного виконавчого органу головою правління та обрання (відкликання) таким виконавчим органом членів спостережної ради) виявляються абсолютно неприпустимі варіанти подій, за яких одна особа, яка не є власником підприємства, фактично самостійно формує два органи управління товариства, на які покладено завдання здійснення загального та поточного управління. Уявно перекладіть описані ситуації на своє підприємство, передзвоніть депутату, який обраний до Верховної Ради від вашого округу, та запитайте, як він голосував під час розгляду у парламенті законопроекту “Про акціонерні товариства”.