Процедура прийняття рішень про реорганізацію АТ в даний час потребує суттєвого уточнення і деталізації у нормативних актах в зв’язку із тим, що цілий ряд дуже важливих питань не врегульовані діючим законодавством. Зупинимося на деяких з них.

1. Якщо на питання, хто повинен приймати рішення про реорганізацію АТ Законом “Про господарські товариства” відповідь дана достатньо чітко,  то те, які саме питання вважати “питаннями реорганізації” і яким повинно бути голосування при їх вирішенні на загальних зборах акціонерів, є дискусійним і часто приводить до виникнення спірних ситуацій на практиці.

Справді, здійснення реорганізаційної процедури передбачає прийняття цілого ряду рішень. Наприклад, при злитті необхідно прийняти рішення про реорганізацію у формі злиття; затвердити договір про злиття; передавальний баланс і т. п.  Часто запитують, чи з усіх цих питань рішення повинні бути прийняті кваліфікованою більшістю, тобто, 2/3 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах?

З одного боку, було б логічно, якби всі ці питання саме так і вирішувались, оскільки всі вони взаємопов’язані і спрямовані на ухвалення того чи іншого виду реорганізації. Не погодившись з будь-яким із цих питань, акціонер фактично не погоджується з реорганізацією в цілому.

З другого боку, чинним законодавством визначений вичерпний перелік випадків прийняття рішення загальними зборами акціонерів кваліфікованою більшістю голосів.  Доповнення цього переліку у статуті АТ неможливе. Таким чином, в даний час цілком ймовірна ситуація, коли рішення про реорганізацію АТ у формі, наприклад, злиття необхідно приймати кваліфікованою більшістю, а рішення про затвердження передавального балансу – простою більшістю голосів. Іншими словами, в рамках існуючого правового поля допускається абсурдна, з точки зору автора, ситуація, коли акціонер погодився на реорганізацію АТ, не погодившись із її суттєвими умовами. Природно, такий акціонер втратить право вимагати від товариства обов’язкового викупу належних йому акцій.

Безперечно, що прийняття всіх рішень з питань, що пов’язані з реорганізацією АТ, має бути віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. У законодавстві повинен міститися перелік таких питань для кожної форми реорганізації. Рішення з них повинні прийматися кваліфікованою більшістю, тобто, 2/3 голосів акціонерів, що беруть участь у зборах.

В даний час, щоб уникнути спірних ситуацій, всі питання, що стосуються реорганізації АТ, повинні розглядатися в рамках одного пункту порядку денного, за ними повинно проводитися єдине голосування, а рішення – прийматися кваліфікованою більшістю голосів.

2. Як має бути сформульоване у порядку денному загальних зборів акціонерів питання про реорганізацію АТ? Вище вже зазначалося, що, окрім принципового рішення про реорганізацію товариства, акціонери повинні затвердити основні умови і порядок проведення такої реорганізації. Ці умови формалізуються у тексті проекту рішення про реорганізацію (при поділі, виділенні і перетворенні) або у договорі про злиття чи про приєднання. Крім того, вкрай важливо зафіксувати фінансово-економічне становище на момент прийняття рішення про реорганізацію, що відображається у передавальному (при злитті, приєднанні або перетворенні) або розподільчому (при поділі чи виділенні) балансі.

Отож, порядок денний загальних зборів АТ, на яких розглядатиметься питання про його реорганізацію, наприклад, у формі злиття, повинен виглядати приблизно так: “Про реорганізацію АТ у формі злиття з АТ “Х” (місто “Y”), затвердження договору про злиття і передавального балансу”.

Вносячи до порядку денного загальних зборів акціонерів питання про реорганізацію АТ, ініціатори реорганізації повинні чітко представляти собі перспективи розгляду цього питання на зборах (див. схему на мал. 1). Прийняттю рішення, безумовно, сприятимуть чіткі і зрозумілі акціонерам формулювання в порядку денному. На жаль, на практиці часто зустрічаються випадки, коли суть питання, що розглядатиметься на зборах, неможливо зрозуміти аж до їх початку. Справді, чи можна як слід підготуватися до прийняття рішення, якщо питання порядку денного звучить так: “Про зміни в організаційній структурі товариства”, “Про реорганізацію товариства” або “Про реструктуризацію товариства”? В якій формі здійснюватиметься реорганізація, на яких умовах, що в результаті цього отримають акціонери, – все це буде оголошено вже безпосередньо на зборах. На сьогодні у таких діях важко вбачати якесь порушення законодавства, однак, відчуваючи таке ставлення до себе, багато акціонерів не підтримають рішення про реорганізацію, що призведе або до зриву реорганізації, або до масових звернень акціонерів до АТ з вимогою обов’язкового викупу належних їм акцій, якщо рішення все-таки буде прийняте. Крім того, не можна скидати з рахунку ймовірних спроб “незадоволених” оскаржити ухвалене рішення з мотивів неналежного повідомлення акціонерів про порядок денний зборів.

3. З якими документами і в якому порядку повинні знайомитися акціонери при підготовці до загальних зборів, у порядку денному яких передбачене питання про реорганізацію товариства? Навіть, якщо порядок денний загальних зборів підготовлений зразково, даних, що містяться у ньому, недостатньо для того, щоб акціонер мав змогу визначитися, чи підтримувати йому рішення про реорганізацію. Відповідно до вимог ст. 43 Закону “Про господарські товариства”, ще до загальних зборів акціонерам має бути надана можливість ознайомитися з документами, пов’язаними з порядком денним зборів. При застосуванні цієї норми на практиці виникає три питання:

• які документи вважати такими, що відносяться до порядку денного зборів?

• за скільки днів (годин, хвилин) до початку зборів можна вимагати надання можливості познайомитися з документами?

• де і як має проходити ознайомлення з документами, чи може воно бути платним, чи можна під час ознайомлення знімати копії з документів, робити виписки і т. п.?

Діюче законодавство України, на жаль, не містить відповідей ні на одне із цих питань. Разом з цим, законодавство, що регулює ці процеси, наприклад, у країнах ЄЕС, передбачає чіткий перелік документів, що повинні надаватися акціонерам. Це:

1. Проект рішення про реорганізацію, що містить умови її проведення (для поділу, виділення або перетворення) або договір про злиття (приєднання).

2. Річні звіти і баланси компаній, що беруть участь в реорганізації, за три попередні фінансові роки.

3. Виписки із бухгалтерських книг за останні три місяці, якщо останній річний звіт складено за результатами фінансового року, що завершився більш, ніж шість місяців до дати складання проекту рішення про реорганізацію (договору про злиття або приєднання).

4. Звіти правління або спостережної ради з поясненнями умов реорганізації, а також економіко-правовим обґрунтуванням її здійснення.

5. Звіти незалежних експертів про їх висновки за результатами вивчення ними умов планованої реорганізації.

Всі названі вище документи повинні бути надані акціонерам на їх запит для перегляду у зареєстрованому офісі компанії не пізніше, ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів. На запит акціонера йому мають бути безкоштовно надані повні копії або виписки із всіх цих документів.

Як бачимо, порівняння “ступеню орієнтованості на акціонерів” норм, що регулюють дані процеси в ЄЕС і в Україні, далеко не на користь українського законодавства.

Розробниками проекту Закону України “Про акціонерні товариства” були вироблені пропозиції, що дещо наближають вимоги українського законодавства в цьому питанні до стандартів Євросоюзу. Так, ст. 79 законопроекту передбачається:
• обов’язкова розробка спостережною радою кожного товариства, що реорганізується, проекту договору про злиття (приєднання) або плану поділу (виділення, перетворення) товариства;

• обов’язкова підготовка спостережною радою кожного товариства, що реорганізується, пояснень для акціонерів умов реорганізації;

• обов’язкове отримання спостережною радою кожного товариства, що реорганізується і яке налічує понад 100 акціонерів, висновків незалежного оцінювача стосовно обґрунтованості розрахунків коефіцієнтів обміну акцій і інших суттєвих умов реорганізації.

Щоправда, незрозуміло, чому не всі вищезазначені документи, згідно проекту Закону, пропонується представити акціонерам для ознайомлення в період підготовки до загальних зборів. Таку вимогу законопроект містить тільки стосовно висновку незалежного оцінювача.

Безумовно, готуючись до зборів, акціонери повинні ознайомитися зі всіма зазначеними документами, що дозволить їм чітко визначитися з власною позицією з даного питання, своєчасно видати доручення, дати своїм довіреним особам вказівки щодо голосування тощо. На жаль, не містить Проект і вимоги завчасно надати документи для ознайомлення. Відсутність цієї норми дозволяє зробити це навіть в день проведення зборів, що, зрозуміло, неприйнятно з причин, що вже наводилися.

Викуп акціонерним товариством власних акцій у акціонерів, які не голосували за ухвалення рішення про реорганізацію.
Такий обов’язок покладено на АТ відразу двома нині діючими нормативними документами: ст. 145 Державної програми приватизації (далі – Програма) і п. 1.7 Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств (далі – Положення). Слід мати на увазі, що норми Програми поширюються лише на ВАТ, створені у процесі корпоратизації і приватизації, а норми Положення є обов’язковими для всіх АТ. Проблема криється в тому, що приведені нормативні документи, по-перше, суперечать один одному, а, по-друге, ні один з них не регулює деякі важливі моменти, що значно ускладнює практичне застосування цих важливих інструментів захисту прав акціонерів.

Зупинимося лише на деяких аспектах, пов’язаних з обов’язковим викупом АТ власних акцій.

У кого викуповувати?

Згідно з Програмою, в акціонерів, які голосували проти прийняття рішення про реорганізацію; згідно з Положенням, в акціонерів, котрі не голосували за ухвалення рішення про реорганізацію. Як видно, Положенням значно розширено коло осіб, які мають право вимагати у АТ викупу належних їм акцій, оскільки “не голосувати за” – це не тільки голосувати проти, але й утриматися, не брати участі у голосуванні і взагалі не брати участі у зборах. Таким чином:

• АТ, котрі підпадають під регулювання Програми,  зобов’язані здійснити викуп акцій лише в акціонерів, які голосували проти рішення про реорганізацію (Положення в цій частині на них не поширюється, оскільки вступає у протиріччя з Програмою);

• всі інші АТ зобов’язані викупити акції у всіх акціонерів, які не голосували за реорганізацію (відповідно до вимог Положення).
В будь-якому випадку є сенс голосування з питання реорганізації організовувати з допомогою бюлетенів, які і стануть згодом підтвердженням волевиявлення конкретного акціонера і підставою для прийняття рішення про викуп у нього акцій.
Гіпотетично в числі акціонерів, які вимагають від АТ обов’язкового викупу належних їм акцій, могла б виявитися й держава. Але діючим нині законодавством відчуження державного майна таким чином не передбачено.

За якою ціною викуповувати?

Це питання не врегульоване в Програмі, тому всі АТ повинні керуватися п. 1.7 Положення, відповідно до якого ціна викупу не повинна бути нижчою за номінальну. В статуті АТ доцільно передбачити норму, згідно з якою ціна, за якою буде здійснюватися обов’язковий викуп акцій, повинна бути однаковою для всіх акціонерів. Її рівень має бути доведений до відома акціонерів до початку голосування з питання реорганізації АТ. Це гарантує акціонерам можливість зважити всі «за» і «проти» перед прийняттям рішення у такій складній ситуації.

В якому порядку здійснювати викуп?

Безумовно, одного лише врегулювання питань щодо кола акціонерів, чиї акції підлягають викупу, а також ціни, за якою він має бути здійснений, недостатньо. Виникає цілий ряд питань стосовно порядку проведення такого викупу, адже акцій, що підлягають цій процедурі, загалом може набратися до 55% від їх загальної кількості.  Для викупу знадобиться достатньо велика сума грошей, що, природно, не лежить “в шухляді”. Уникнути незадоволення акціонерів, масових позовів, скарг в різні контролюючі органи, дестабілізації фінансового стану АТ допоможе врегулювання в статуті наступних питань:

• Терміну, протягом якого акціонери можуть звернутися до АТ з вимогою викупити належні їм акції. Його тривалість, залежно від розміру АТ, кількості і “географії” його акціонерів, може бути різною, скажімо, від 2 тижнів до 2 місяців.  Також дуже важливо чітко визначити і зафіксувати у статуті момент настання початку цього терміну.  Цей момент прямо залежить від того, яким є коло акціонерів, які мають право викупу (див. вище).  Якщо цього не зробити, то не можна виключити можливості звернення акціонерів з позовами до АТ (його правонаступників) про викуп належних їм акцій протягом всього трирічного терміну позовної давності, передбаченої ст. 71 Цивільного кодексу України.

• Органу, до якого акціонери повинні звернутися з вимогою про викуп (звичайно таким органом визначається правління АТ), приблизної форми такої вимоги, порядку дій посадових осіб, відповідальних за виконання цієї роботи та ін.

• Порядку розрахунків за акції, що викуповуються (в тому числі можливості розрахунків з відстрочкою або розстрочкою платежів, черговості розрахунків за викуплені акції тощо). Відсутність чітко регламентованого порядку розрахунків за акції, що викуповуються, може привести до масових позовів акціонерів на підставі загальної норми ст. 165 Цивільного кодексу про семиденний (з моменту вимоги кредитора) термін виконання зобов’язань. “Вкластися” у такий термін великому АТ при викупі власних акцій буде надто проблематично, що може спричинити висунення нових вимог – сплатити пеню, відшкодувати збитки і т. п.

Що робити з викупленими акціями?

За своїм правовим статусом акції, викуплені в акціонерів під час реорганізації АТ, не відрізняються від будь-яких інших акцій, що знаходяться на балансі АТ. Це означає, що протягом певного часу (не більше одного року) вони можуть бути перепродані, розподілені між працівниками АТ або анульовані. На такі акції не нараховуються дивіденди, визначення кворуму і голосування на загальних зборах акціонерів здійснюються без врахування цих акцій.  Разом з тим, законодавством деяких країн передбачається обов’язкове анулювання акцій, викуплених у акціонерів, які не погодилися з рішенням про реорганізацію АТ.  У такому підході до вирішення даної проблеми є певна логіка. Справді, особа, якій АТ перепродало понад 10% викуплених акцій, може не погодитися з рішенням про реорганізацію, ініціювати скликання нових зборів акціонерів, внести до порядку денного питання про реорганізацію, проголосувати “проти” і знову вимагати від АТ викупу належних їй акцій. Щоб виключити виникнення схожих чи інших конфліктних ситуацій  деякі АТ цілком справедливо передбачають у своїх статутах єдино можливу “долю” акцій, викуплених в акціонерів, які не погодилися з рішенням про реорганізацію АТ – їх анулювання.  Щоправда, приймаючи рішення про анулювання викуплених в акціонерів акцій, загальним зборам акціонерів доведеться повторно приймати рішення з усіх питань, пов’язаних з реорганізацією. Така необхідність випливає із вимоги рівності сумарного розміру статутних фондів всіх товариств, які беруть участь в реорганізації, до і після її проведення.  “Вододілом”, що відділяє “до” від “після”, є якраз момент прийняття загальними зборами відповідного рішення. Для того, щоб добитися рівності “до” і “після” в цьому випадку доведеться “продублювати” рішення про реорганізацію.

В Україні, як вже зазначалося, в даний час не прийнято ні одного нормативного акту, безпосередньо присвяченого проблемам реорганізації.  Безумовно, нормативна база реорганізації потребує вдосконалення і всі зацікавлені сторони, в тому числі й акціонери, повинні сприяти цьому всіма доступними їх засобами. Однак, виникає питання, як бути сьогодні в ситуації, що склалася, акціонерам і керівникам акціонерних товариств?

Багато прогалин законодавства можна заповнити вже зараз, ввівши відповідні норми до статуту акціонерного товариства.  Акціонери можуть істотно підвищити рівень гарантування дотримання їхніх прав, передбачивши у статуті наступні ключові моменти:

• основні вимоги до змісту рішення про реорганізацію;

• перелік документів, котрі мають бути підготовлені для акціонерів перед загальними зборами, на яких розглядатиметься питання про реорганізацію. Порядок і терміни ознайомлення акціонерів з цими документами;

• порядок і умови обов’язкового викупу акцій в процесі реорганізації.

Безумовно, коло проблем, пов’язаних із захистом прав акціонерів під час реорганізації, не обмежується описаними у цій статті. Вона має на меті привернути увагу вчених і практиків, ініціювати обговорення, яке, безперечно, сприятиме виробленню загальних підходів до їх вирішення як на законодавчому рівні, так і в статутах АТ.